Мрії збуваються

«Доля — це не забаганка випадку, а результат вибору!» — вважає головна героїня роману Наталя Завальська і... помиляється. Його Величність Випадок підносить їй сюрприз. Не полишаючи вибору, в її розмірене життя неочікувано вривається кохання. Здійснення заповітної мрії здається таким близьким, та чи буде легким цей короткий шлях?

Формати книги «Мрії збуваються»:

Электронная книга Мечты сбываются

Книга доступна в електронному форматі

Ви отримаєте архів, в якому книга буде представлена ​​у форматах FB2, PDF, EPUB, MOBI та HTML.

Щоб прочитати книгу, вам треба відкрити файл, відповідний для вашого пристрою.

Купити Відгуки читачів

Мрії збуваються. Глава 1

Київ, лютий 2010 року.

Вечірні сутінки вже спустилися на місто, коли Наталя вийшла з театру. Глибоко вдихнувши свіже морозне повітря, вона помітила, що на дворі знову пішов сніг. Приємно потріскуючи під ногами, він блищав і переливався у вогниках прикрашених до Нового Року вітрин магазинів. З вуличних лотків доносився запах мандарин, нагадуючи про наближення свята. Перетнувши площу Івана Франка, Наталя пішла по яскраво освітленій вулиці Городецького.

Не помічаючи перехожих, дівчина занурилася у свої думки після перегляду вистави, перебуваючи під враженням після чергової тріумфальної прем’єри «Страшної помсти» за Гоголем. «А постановка дійсно відмінна!» — подумала Наталя, переходячи на інший бік вулиці, щоб спуститися в метро.

У цей момент вона переживала досить суперечливі почуття: одночасно і радість, і заздрість до успіху режисера і автора п’єси. Її спроби показати свої п’єси головному режисеру улюбленого театру закінчилися провалом. З незрозумілих причин він відмовився від зустрічі…

Тому Наталя продовжувала спостерігати за успіхами інших, любити, обожнювати театр і мріяти написати для нього нову п’єсу. Адже тільки там вона відчувала себе, як вдома: спокійно і радісно. Новий сюжет вже майже склався в голові, але Наталя все болісно думала: навіщо? Знову даремно творити, слухати бурчання чоловіка, що вона займається нікому не потрібною нісенітницею. Її дуже ображали подібні висловлювання коханого. Директор великої фірми з надання комп’ютерних послуг, Вадим був практичним, діловим бізнесменом і абсолютно далеким від мистецтва. Наталя знала: він пишався тим, що дружина захистила дисертацію з вищої математики, стала доцентом, але зовсім не розумів: чому раптом через 15 років спільного життя їй захотілося писати п’єси?

Наталя не намагалася з ним сперечатися з цього приводу, наполегливо продовжуючи займатися своєю справою. До того ж, її поважали в колективі університету, а студенти любили сувору, але справедливу викладачку вищої математики Наталю Едуардівну. У світі цифр вона також відчувала себе, як риба у воді, фанатично обожнюючи свій предмет. Часто проводила безкоштовні факультативи, проводила індивідуальні заняття і з легкістю могла зробити з двієчника закоханого у математику відмінника. А вихідні присвячувала улюбленому захопленню. Передаючи свої почуття і думки на папері, їй ставало легше переживати нерозуміння навколишнього світу, пізнавати сенс життя і міркувати про нього на прикладі життєвих ситуацій і характерів вигаданих героїв.

Радувало те, що Настя підтримувала її. Донька завжди першою читала твори матері, і вони разом їх обговорювали. У свої 14 років вона була досить дорослою дівчинкою і часто допомагала Наталі в написанні п’єс, застосовуючи свою неперевершену фантазію.

Зараз, дивлячись в темне вікно метро, Наталя відчувала, що за останні декілька років взаєморозуміння з чоловіком поступово, болісно зійшло нанівець. Кожного разу, коли подібні думки приходили в голову, вона намагалася гнати їх від себе. Адже особливих причин для хвилювання поки що не було і зовні все залишалося, як і раніше, за звичним укладом їхнього сімейного життя. Крім того, Вадим був чудовим батьком, і Настя його обожнювала. Ніхто і ніколи не приділяв їй стільки уваги, а Наталя смутно усвідомлювала, що з народженням доньки вона відійшла для чоловіка на другий план. Коли народилася Настя, вона вперше відчула, що чоловік віддалився від неї. Як думала Наталя, це було пов’язано з його неймовірним страхом, що він не зможе забезпечити сім’ю і йому потрібно багато працювати.

В результаті робота, кар’єра і постійні відрядження зайняли весь його час, а відпочинок зводився до посиденьок в букмекерських конторах з друзями і гри з Настею. Для неї ж, Наталі, часу майже не залишалося. Конфлікти, якими вона намагалася все якось виправити, нічого не змінювали, хоча чоловік щоразу йшов на примирення першим. У підсумку вона просто перемкнула свою увагу на улюблене хобі — літературу. Наталя не могла довести Вадиму і дати зрозуміти, що час іде, а всі його важливі справи заповнюють їх життя, і в ньому більше немає місця романтиці, бесідам по душах, прогулянкам під місяцем… Так, Вадим приносить їй гроші і, виявляється, вона повинна вважати, що цей факт є головним змістом їхнього спільного існування.

Наталя вийшла на станції метро «Печерська» і пішла по бульвару Лесі Українки. Тут знаходилася її улюблена кав’ярня «Парадиз» — невелике, але затишне кафе, де варили по-турецьки ароматну каву і пекли найсмачніші в Києві тістечка.

Наталя увійшла в середину і озирнулась довкола. Сьогодні тут у неї була призначена зустріч з давньою подругою і однокласницею Лєрою Лебедєвою. Директор власного салону краси, Лєра була відмінним майстром манікюру і обожнювала ставити експерименти зі своєю зовнішністю. Вона любила міняти зачіски і колір волосся, причому, і блондинка і брюнетка з неї виходила однаково яскрава, не кажучи вже про інші відтінки. Вона могла раптово коротко підстригти довге волосся і поміняти діловий стиль одягу на спортивний. Лєра належала до тієї рідкісної категорії людей, які люблять зміни і нові відкриття. Завжди життєрадісна і весела, подруга була схожа на сонечко, до якого всі тягнуться погрітися. Така ж атмосфера панувала і в її салоні, тому майже кожна клієнтка, прийшовши одного разу, неодмінно ставала постійною.

Крім того, Лєра захоплювалася технікою «декупаж», застосовуючи її в дизайні дерев’яних шкатулок для зберігання біжутерії, витончених чайних будиночків і коробів для спецій. Її роботи були справжніми шедеврами і в салоні користувалися великим попитом серед клієнток. Наталя щиро захоплювалася талантами подруги і справедливо називала її доглянуті ручки «золотими».

— Привіт, пані Завальська! — почула Наталя знайомий веселий голос і обернулася.

За столиком біля вікна вже сиділа Лєра і гортала меню. Наталя підійшла до неї і жінки обійнялися.

— Як вистава? — поцікавилася подруга. — Хоча можеш не відповідати. Бачу, що очі просто блищать…

До них підійшов офіціант, і Лєра продиктувала йому замовлення: улюблені ними профітроли і кава «латте». Після цього вона запитально подивилася на Наталю, чекаючи відповіді.

— Вистава дуже сподобалася, — посміхаючись, сказала подруга. — Костюми — супер, декорації- теж. Автор п’єси і режисер так барвисто передали дух історії! Крім того, всі філософські моменти твору розкрили дуже доступно для свідомості глядача. Повісті Гоголя, взагалі-то, важкі до сприйняття.

— Ну, це ти у нас філософ! Скільки років тебе знаю, не перестаю дивуватися. Просто творча натура — і все тут. А на виставу незабаром піду обов’язково. Якщо тобі сподобалося, то подивитися варто! А хто ж там в головній ролі?

— Олег Вішнецькій. Він же — режисер вистави, — похмуро відповіла Наталія.

— Так це він відмовив тобі, коли ти хотіла зустрітися з ним і показати свої п’єси? — згадала Лера.

— Так. Адміністратор театру передала мені на словах, що він дуже зайнятий і не зможе поспілкуватися зі мною.

— Нічого собі! — обурилася подруга. — Що ж, зрозуміло, зоряна хвороба і таке інше… Він, безумовно, талановитий і дуже привабливий! Жінки у захваті від нього.

— Та яка мені різниця…- насупилася Наталя і, зробивши ковток кави, подивилася у вікно.

— Звичайно, звичайно, — посміхнулася Лєра. — Може, вип’ємо по келиху вина?

— В мене не так багато часу, — Наталя подивилася на годинник. — Сьогодні Вадим приїжджає з відрядження. Майже тиждень був у Харкові по роботі.

— Давно його не бачила. Як він? — поцікавилася Лєра, із задоволенням поїдаючи тістечко.

Додаткові матеріали

Інтерв’ю

Роман Мечты Сбываются — Интервю с прототипом главного героя

Персонажі

Роман Мечты сбываются — Персонажи

Блоґ автора

Диана Ясная — Блог